Історія очима юних.
(за матеріалами Всеукраїнських конкурсів учнівських пошукових робіт “Слідами історії”)
Петро Кендзьор,
координатор конкурсів “Слідами історії”
Історія як навчальний предмет у школі залишає у свідомості учня, як правило, згадку про грандіозні події минувшини: революції, битви, війни тощо. Керуючись такою стратегією ознайомлення із минулим свого народу, школярі рідко задумуються над значенням окремих, порівняно незначних історичних фактів, таких як, наприклад, історія життя цікавої знайомої людини, своєї родини, минуле рідного населеного пункту, чи окремої вулиці тощо. Це заважає молодій людині усвідомити своє місце в історичному процесі, перешкоджає формуванню особистих громадянських якостей. “Історія, яку нам викладають у школі, часто видається надто вже абстрактною і відірваною від життя”, - пишуть українські школярі, - “Ми не бачимо за сухими фактами людських особистостей, не усвідомлюємо себе дієвою частинкою історії свого народу. Отже, щоб історію сприйняти як те, що було насправді потрібно, щоб вона була “прив’язана до тебе”, щоб ти міг побачити, торкнутися до неї” [6,17].
Саме з метою активізації інтересу молоді до історії, в першу чергу до минувшини рідного краю, формування навичок критичного погляду на історичні події та вмінь робити з цього необхідні висновки для свого майбутнього, започатковано проведення Всеукраїнських конкурсів учнівських пошукових робіт «Слідами історії». Організатором такої акції виступила Всеукраїнська Асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін “Нова Доба” за підтримки Міністерства освіти і науки України .
Конкурси “Слідами історії” проводяться спільними зусиллями школярів, їхніх консультантів, організаторів конкурсу а також відомих українських істориків-науковців, котрі є членами опікунської ради конкурсу. Така структура організації конкурсу дозволяє не лише залучити широке коло учнівської молоді до участі у конкурсі, але й дати можливість учасникам конкурсу отримати гідну наукову та об’єктивну оцінку своїх досліджень.
Починаючи із 1997 року Відповідно до рішень юним дослідникам пропонувалось проводити свою історичну прошукову роботу відповідно до таких тем: “Історія моєї школи” (1997-1998 н.р., 464 роботи, 2011 учасників), “Історична пам’ятка – спогад, застереження, пізнання” (1999-2000 н.р., 698 робіт, 1468 учасників ),, “ХХ століття – Доля Людини” (2001-2002 н.р., 705 учнівських робіт, 1325 учасників).
Робота дослідника не є легкою, але для багатьох школярів вона була цікавою та захоплюючою. “В подібних конкурсах я брав участь вперше, тому ще не було потрібного досвіду, - пише Сергій Фінагеєв із м.Радомишля Житомирської області, - проте для мене є дуже важливим той факт, що мої перші кроки мали хоч якийсь успіх. У подальшому це дійсно стимулюватиме мій інтерес до історії рідного краю”.
“Я без перебільшення можу сказати, що “замучив” всіх своїми розпитуваннями про той колодязь. Але всі без винятку односельчани ставились до мене з повагою та готові були допомогти, адже пам’ять про старий колодязь села Табурище живе в душі кожного. І, на мій погляд, основним результатом мого пошуку стало те, що я мав можливість зустрітися з багатьма цікавими людьми, котрі поділилися зі мною своїми спогадами”, - ділиться своїми враженнями від проведеної пошукової роботи Павло Аболмасов, учень училища №5 м.Світловодська Кіровоградської області.
Запропоновані форми та способи історичного дослідження теж відкривали перед юними дослідниками широке поле діяльності, учасники не обмежувалися лише фактографічними даними про ту чи іншу подію. Вони також проводили інтерв’ю із старожилами, листувалися, знімали відеофільми, збирали історичні експонати, котрі несли додаткову інформацію про об’єкт дослідження.
Незважаючи на певну тематичну обмеженість, кожен конкурс дозволяє школярам знаходити найрізноманітніші об’єкти історичного пошуку, досліджувати та аналізувати їх, проводити порівняння результатів своєї роботи із загальновідомими історичними подіями та їх інтерпретаціями, в першу чергу, у шкільних підручниках.
Важко судити про те, наскільки концептуальними є історичні дослідження школярів. Сформулювати чіткі та узагальнюючі історичні чи філософські висновки на основі дослідженого матеріалу є надзвичайно важко для молодої чотирнадцяти чи сімнадцятирічної людини. Проте, майже всі автори в міру своїх потенційних можливостей як юних науковців, намагалися осмислити зібраний матеріал, пояснити причини та суть історичних явищ, розглянути локальну подію в минулому, чи, наприклад, історію життя пересічної людини на фоні загального історичного процесу. Найбільш важливим є те, що таке осмислення у більшості випадків відбувалося не на основі загальноприйнятих ідей чи традиційних поглядів, а швидше навпаки, - об’єктивний аналіз зібраних історичних джерел слугував базою для особистих висновків.
Звичайно, що при цьому школярі дуже часто користуються готовими штампами чи ідіомами, що запозичені з вуст вчителя чи підручника, із книг, газет, телебачення, радіо тощо. Проте досить вагомим та оптимістичним є той факт, що у свідомості сучасного підлітка на рівних конкурують різноманітні бачення та оцінки різних історичних подій та фактів. Дуже часто ці ідейні протиріччя присутні в рамках одного дослідження, і це свідчить про глибину історичної свідомості сучасних молодих людей та є запорукою вільного та самостійного вибору історичного світогляду в майбутньому.
Слід відзначити, що загальна сукупність конкурсних робіт, незважаючи на свою тематичну та змістову різнобарвність, представляє собою цілком визначену цілісність. Зокрема, у переважній частині конкурсних робіт зображується не літопис великих битв, грандіозних революцій, загальнонаціональних подвигів чи керівної ролі державних мужів, а історія життя людей, яких чомусь називають звичайними, пересічними, а інколи й простими. Історія, яку сучасна молодь вважає цікавою та своєю, це не шкільна дисципліна, що подається підручниках, а дещо інше: це історія повсякденного життя, у якій відображається щоденне існування людини у побуті, середовищі, культурному просторі тощо.
Спроби оцінити загальні історичні явища через вивчення та аналіз найрізноманітніших аспектів життя і діяльності людини (пісні, книги, побутова техніка, модний одяг, зачіски, популярна музика, улюблені фільми, умови проживання, праці чи відпочинку тощо), давали змогу старшокласникам зрозуміти той чи інший період історії не лише крізь призму діяльності визначних політичних постатей чи функціонерів минулого, а передусім через щоденне життя мільйонів простих громадян.
Тобто, аналіз таких, на перший погляд, другорядних фактів, як, наприклад, умови проживання сім’ї робітника у тимчасово збудованому бараці чи комунальній квартирі; одяг, який був найбільш поширеним у довоєнний чи повоєнний час; розмір заробітної платні рядової колгоспниці в період розвинутого соціалізму тощо, дало школярам можливість краще зрозуміти реалії того чи іншого історичного періоду, сформувати своє критичне ставлення до подій минулого. Ознайомлення із елементами щоденного існування людини, тобто зі всім, що її оточує (побут, середовище, культурний фон, лексика) допомагає учням багатогранно зрозуміти історичний процес, хоча юним дослідникам, як правило, було не легко співвіднести приватне життя людини із загальним ходом історичних подій. Молодим людям важко також зрозуміти, чому люди пристосовувалися до життєвих обставин, чому вони не опиралися та не протестували, не захищали свою гідність, у тих випадках, коли це вони повинні були б робити. Або навпаки, яким чином людині вдавалося побороти в собі природний страх і стати на шлях відкритої боротьби.
В учнівських роботах важко знайти сенсаційні історичні відкриття, немає у них, як правило, і нових історичних концепцій. Факти, що були зібрані юними дослідниками, стосуються долі окремих людей (в основному старших родичів), спільного сімейного минулого, окремих груп населення певного регіону; історії власного села, містечка чи мікрорайону чи іншого населеного пункту, тих чи інших історичних пам’яток тощо. Проте кожна кожна така доля невід’ємно пов’язана із загальним історичним процесом. Аналіз конкурсних робіт дає змогу стверджувати, що такий зв’язок прослідковується у переважній більшості учнівських досліджень.
Головним джерелом інформації для юних дослідників стали передусім усні джерела, тобто розповіді старших людей: односельчан, сусідів, знайомих, родичів. Окрім своєї цікавості та неординарності така форма збору матеріалу є водночас найбільш доступною, а в багатьох випадках, особливо у невеликих населених пунктах, ще й престижною, оскільки участь у дослідженні цікавих фактів із історії рідного краю піднімає авторитет юних дослідників в очах місцевих жителів, свідчить про їхню громадянську зрілість.
Проте усна історія є дуже часто складним і неднозначним джерелом історичного пізнання, у якому реальні факти переплітаються із легендами, що виникали як на державному рівні так і на сімейно-побутовому. І досить часто перед конкурсантами стояло досить важке завдання: критично оцінити матеріали розповіді свідка історичної події, підтвердити отриману інформацію шляхом порівняння її з іншими джерелами. Не всім конкурсантам це вдавалось, проте у тих випадках, коли це мало місце в історичному дослідженні, результати такої роботи були надзвичайно цікавими та корисними. Важливим джерелом історичного пізнання стали також сімейні архіви, а саме листи, щоденники, документи, фотографії, вирізки з газет тощо. Автори досить часто використовували матеріали шкільних музеїв, які були вже зібрані кількома поколіннями учнів школи.
Водночас, найбільш важкодоступним джерелом історичної інформації для юних пошуківців став архів, хоча саме тут можна було б отримати необхідну документальну інформацію про предмет свого дослідження. Через відсутність для старшокласників офіційного дозволу працювати в архівах, ознайомлюватись із матеріалами документальних сховищ місцевого рівня, а також, в багатьох випадках, через нерозумне та упереджене ставлення архівних працівників до школярів, зробило для юних пошуківців таке джерело збору інформації недоступним. Лише в окремих випадках юним дослідникам вдавалося у супроводі ініціативного вчителя на короткий час переступати пороги державних архівів. Такі перешкоди є однією із причин пасивного ставлення сучасної молоді до історичного минулого, фрагментарних знань та непослідовних оцінок.
Адже архівні інституції покликані не лише зберігати історичну пам’ять, але й сприяти формуванню історичної свідомості сусчасників, в тому числі й учнівської молоді. Таку ситуацію добре розуміють в багатьох країнах Європи, зокрема Німеччині, де широко практикується ознайомлення старшокласників із архівними матеріалами того чи іншого історичного періоду, а не лише з фрагментарними передруками цих матеріалів у підручниках з історії. Це не тільки пробуджує в молодих людей інтерес до історії, збагачує їх життєвий досвід, але й є вагомим чинником формування активної суспільної позиції школярів.
Характерною рисою майже кожної учнівської робити є її емоційна забарвленість. Хоча академічна наука, як правило, вважає це суб’єктивним аспектом процесу дослідження історичних явищ, молодим людям було дуже важко аналізувати та описувати сухими академічними фразами важкі періоди історії. Сердечне співпережиття людським стражданням, бідам та незгодам характерне для майже всіх конкурсних робіт, незалежно від їхньої теми (інколи, правда автори стараються замаскувати свою біль підкреслено об’єктивною академічною інтонацією). І можна припустити, що таке особистісне пережиття старшокласниками історичних фактів, подій, явищ є яскравим прикладом формування ціннісного ставлення до історичного минулого, відродженням культури історичної пам’яті нашого суспільства.
Формування історичної свідомості юної особистості є без сумніву запорукою формування її громадянських якостей. Говорити про реальне формування історичних та громадянських якостей можна лише тоді, коли таке виховання не нав’язується ззовні, а молода людина самостійно та добровільно ознайомлюється із історичними фактами, пробує їх осмислити та дати відповіді на запитання. А обов’язок дорослих – підтримати та допомогти їй у цьому.