Методи роботи з візуальними джерелами

Методи роботи з візуальними джерелами.

Юрій Комаров

Декілька загальних зауважень.

Відомо, що візуальні історичні джерела в найменшій мірі використовуються нашими викладачами на уроках історії. Не в останню чергу це пов’язано з відсутністю відповідної традиції а також з методичною не розробленістю цього важливого компоненту шкільної історичної освіти. Наші посібники і підручники аж до останнього часу являли собою майже суцільні тексти. Тому вони дуже важкі для сприйняття, особливо сучасними учнями з їх “кліповим мисленням”. Візуальний матеріал в них якщо і використовувався, то лише як ілюстрація. А отже і ставлення до нього було відповідним. Часто-густо ілюстративний матеріал навіть не був зв’язаний з текстом. Просто вважалось, що потрібні будь-які ілюстрації, тому знаходили перше-ліпше більш-менш відповідне темі параграфу зображення. В такому випадку зовсім не передбачалась робота з цим матеріалом.

Така ситуація з використанням візуальних джерел( та й джерел взагалі) була пов’язана з метою історичної освіти. Метою цією було дати вже готову інтерпретацію історії, виховувати учнів в певному дусі. Тобто головними були вже сформульовані висновки. А все інше повинно було лише їх підтверджувати, ілюструвати. До речі, ця традиція не була винаходом лише радянської історичної освіти, вона сформувалась раніше і не втратила свого впливу й сьогодні.

Але сучасне життя вимагає зовсім інших підходів. На перше місце висувається інша мета: навчити учнів самостійно здобувати і інтерпретувати інформацію, розуміючи, що таке ж право на існування мають і інші інтерпретації.

Пропонований посібник орієнтований саме на такий підхід. І тому в ньому візуальні джерела виступають як цілком рівноправні з текстовими. Це варто зайвий раз підкреслити і завжди пам’ятати при роботі з посібником: фото, плакат, карикатура є абсолютно самостійними історичними джерелами і можуть нести інформації не менше, а навіть і більше, ніж текст. До того ж вони набагато легше піддаються різноманітним тлумаченням, дають більше простору для уяви, більш яскраві, нарешті, а отже – більш придатні для сприйняття сучасним учнем.

Загальні підходи.

Виходячи з того, що учні, та й, здебільшого, вчителі, не мають досвіду роботи з відповідними джерелами, в посібнику вміщено загальні правила, своєрідний алгоритм роботи з різними їх видами. Причому саме там, де вперше з’являється даний вид джерела та пропонується його „прочитання”

Вчителеві варто уважно проробити цей алгоритм з учнями і відпрацювати його. Можливо, доцільно зробити пам’ятки, віддрукувавши ці алгоритми, аби не повертатись до них. В цілому треба відмітити, що ці алгоритми для роботи з фотодокументом, плакатом, карикатурою дуже схожі. Кожен з них складається з двох частин

1) Описповинен бути якомога детальнішим, особливо на перших порах, доки методи роботи ще недостатньо відпрацьовані. Варто докладно розібрати, що зображено, композицію малюнка або фото(що на передньому плані, що на задньому, що праворуч. що ліворуч, чому саме так), можливо звернути увагу на художні засоби(кольори, форми, лінії тощо). Особливо детально треба дослідити зображених людей( кількість, вік, одяг, відношення один до одного, в русі вони або статичні тощо). Варто також звернути увагу на “позицію спостерігача”(фотографа, художника), спробувати з’ясувати, чому обрано саме такий ракурс і наскільки він є вимушеним.

Посібник побудовано таким чином, що учні разом з вчителем мають можливість відпрацювати це на матеріалі першого розділу і набути відповідні навички. В наступних розділах можна повертатись до детальних описів ситуативно.

Не слід нехтувати описом! Хоча він і відіграє по суті допоміжну, операційну роль і потрібен для повноти і точності інтерпретації, але проведення детального аналізу зображення допоможе виробити в учнів відповідні навички, спостережливість, дозволить проявити ці якості. До того ж вчитель може використати це при оцінюванні, адже далеко не всі учні можуть інтерпретувати, а оцінювати потрібно всіх.

Зазначу також, що учні. на відміну від вчителів, мають свіжий, не зашорений погляд, їхня свідомість не обтяжена стереотипами і загальними знаннями, тому вони інколи можуть побачити набагато більше, ніж вчитель і , навіть, автори посібника. Це може викликати певні складності і непорозуміння, неочікувані дискусії, до чого повинен бути готовий вчитель. З досвіду можу сказати, що ці дискусії бувають вельми цікавими, а те, що бачать учні – зовсім несподіваним.

2) Інтерпретація:

а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).

Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.

Особливу увагу слід звернути на позицію автора: намагався він бути неупередженим, чи, навпаки, намагався зобразити персонажів саме в такому вигляді, наскільки свідомою є упередженість автора.

Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.

б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль. Але ще раз варто наголосити, що ні в якому випадку не слід ними нехтувати, оскільки від ґрунтовності попереднього дослідження може залежати чистота і ґрунтовність власне історичної інтерпретації.

На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).

Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

Деякі зауваження щодо різних типів візуальних джерел.

Хоча загальні підходи до аналізу всіх видів візуальних джерел спільні, треба все ж виділяти їхні особливості і завжди мати їх на увазі.

Фотодокументи. Здавалось би цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку. Розглянемо, наприклад, фото „У гуртожитку”(№170 параграф 40).

На ній ми бачимо групу молодих людей в гуртожитку. Фото явно постановочне, що видно з поз, посмішок і т.п. Первинна установка, враження, яке хотів викликати автор фото – радість, ентузіазм. Але ми можемо побачити убогість життя цих молодих людей, дуже погані умови існування в цьому гуртожитку. Доречи, можна поставити поглиблюючи питання про причини такого ентузіазму, хто ці Люди, звідки вони, чому вони живуть у гуртожитку, як вони сприймають своє життя, чи воно видається їм таким вже поганим і чому.

Плакат. при аналізі плакатів завжди слід пам’ятати і нагадувати учням, що плакат – особливий вид мистецтва. До того ж ідеологізованого мистецтва. Первинне призначення плакату – викликати певні, запрограмовані почуття, спонукати до певних дій. І ця мета досягалась і змістом і художніми засобами. В певній мірі завдання плакату було у впливі не тільки на свідомість. а й на підсвідомість глядача. Тому історична інформація, яка може бути здобута на підставі аналізу плакату може бути тільки опосередкованою. Це інформація про те, чого хотіла влада, якою вона бачила ідеального громадянина. Головним чином це інформація про ідеологію. Це обов’язково треба враховувати при роботі з плакатом, тому і питання обов’язково слід ставити такі: які почуття повинен був викликати цей плакат? Кому він був спрямований? Наскільки, на ваш погляд, він був дієвим в цьому плані?

При роботі з плакатом обов’язково потрібно звертати увагу на текст, пам’ятаючи, що він є суттєвим елементом плакату. В деяких випадках його варто аналізувати окремо.

Приклад. Джерело 36, параграф 33 . Плакат „Чом же ти ще й досі не в колгоспі?”. На плакаті ми бачимо щасливих і задоволених колгоспників і нещасного змученого одноосібника. Відчуття щастя і заможності створюються завдяки використанню таких засобів як колір(одноосібник – брудно-сірого кольору), композиції (колгоспники – зверху, немов на небі і дивляться на одноосібника зверзу вниз: до того ж їх обличчя дані крупним планом, щоб показати їх квітучий вигляд). На задньому плані теж помітні атрибути щасливого заможного життя – доглянуті будівлі). Отже головне завдання цього плакату – впливати на свідомість і підсвідомість одноосібника з метою спонукати його до добровільного вступу до колгоспу. Важко сказати, наскільки цей плакат міг бути дієвим, але він досить добре ілюструє наміри і бажання влади. Цікавий текст, зокрема його здивовано-питальна інтонація. Вона створює враження, що лише зовсім нерозумна людина може не побачити переваги колгоспу.

Карикатура. Про карикатуру можна сказати все те, що вже було сказано про плакат, але є певні нюанси. По-перше, карикатура все ж більш індивідуальний вид мистецтва. Вона в більшій мірі відображає індивідуальні погляди і переконання автора. Хоча цей момент не слід абсолютизувати. Вони можуть співпадати або не співпадати з офіційними. І все ж таки в більшості випадків є відображенням поглядів певних соціальних або політичних груп. По-друге, карикатура по самій своїй суті загострює ситуацію, доводить до абсурду, висміює, “окарикатурює”. Тобто, вона повинна здебільшого викликати яскраві негативні емоції, а вони завжди сильніші, яскравіші. ніж позитивні Тому з цим видом зображень треба поводитись дуже обережно, адже карикатура по самій своїй суті була зброєю і зброєю небезпечною. Якщо при аналізі фотодокументів існує загроза “пастки об’єктивності”, то при аналізі карикатури – “пастки необ’єктивності”. Учень підсвідомо може перейняти позицію автора, яка завдяки своїй негативній образності і чіткості позиції може витіснити інші позиції. Іншими словами, до карикатури більше довіри(підсвідомої! позиція автора карикатури підсвідомо виглядає більш привабливою). На це слід завжди звертати увагу і аналізувати карикатури особливо ретельно і намагатись розглядати їх лише в комплексі з іншими джерелами, краще теж карикатурами. І питання про упередженість автора, про те, що він хотів сказати, які почуття викликати, повинні ставитись обов’язково.

Приклад. Джерело 38, параграф 33. Карикатура з західноукраїнського журналу „Комар”. Вона досить показова і дотепна. Тому якщо розглядати її окремо, то в учнів може залишитись враження про тотальну брехню радянського режиму щодо використання техніки в сільському господарстві в СРСР. Насправді, це не зовсім так. Саме тому ця карикатура подано разом з альтернативними джерелом (фото 37). І аналізувати їх треба разом. І обов’язково поставити питання про об’єктивність автора, які почуття він хотів викликати і чому.

Реклама. Цей вид джерел , мабуть, не може в повній мірі розглядатись як візуальний. Принаймні та реклама, яка використовується в цій книжці. Адже відомо, що реклама має два шари, два головних завдання: 1) давати інформацію про товар; 2) спонукати його придбати. Перше завдання вирішується головним чином текстом. Він, як правило, може дати дуже багато інформації і про повсякденне життя, і про економічну ситуацію. і навіть про соціальну структуру і соціальні відносини.

Приклад. Джерело 59 параграф 24. Реклама державного тресту „Хімвугілля”. Виконання завдань, вміщених в посібнику дозолить отримати багато конкретно-історичної інформації і використовувати її багатьма способами.

Друге ж завдання виконується власне візуальними методами і в цьому плані реклама використовує соціальні і споживацькі стереотипи певного часу. Варто зазначити також, що вона теж спрямована на активізацію як свідомості. так і підсвідомості. Аналіз цього аспекту реклами теж може дати дуже багатий і глибокий матеріал, але робота з ним потребує високого рівня підготовки в першу чергу вчителя. Особливо показовою в цьому плані може бути реклама дамських сигарет(ІІІ розділ, параграф 8, №123, фоторяд).

Аналізуючи це зображення можна поставити такі питання:

- який саме товар рекламується? (дамські сигарети)

- чому саме такий, про що це свідчить?

- які стереотипи активізуються або формуються?

- чи могла така реклама з’явитись раніше, чому?

- як вона співвідноситься з іншими зображеннями фоторяду?

Очікуваний результат аналізу приблизно такий: рекламуються дамські сигарети, тобто товар, який раніше розглядався як виключно чоловічий. Це свідчить про значний поступ у справі емансипації жінок(хоча і в негативному плані). Реклама намагається створити стереотип сучасної жінки – розкутої, вільної, незалежної. Навряд чи така реклама могла з’явитись раніше, оскільки ще зовсім нещодавно головними чеснотами жінки вважались скромність, спрямованість на традиційні цінності. Це цілком відповідає загальному образу емансипованої жінки, який виникає при розгляді фоторяду. Але це стосується далеко не всіх жінок, але лише певної їх частини – молодих і мешканок міст у розвинутих європейських країнах.

Художня картина. Їх небагато в посібнику і в цілому методи роботи з ними співпадають з методами роботи з плакатом та карикатурою. Варто тільки звертати більше уваги на естетичний момент – які художні засоби використовує автор, за допомогою яких прийомів він намагається донести головну ідею свого твору, яка це ідея, як можна її оцінити?

Приклад. Джерело 121 параграф 38.Картина Ряжського „Жінка-бригадир”. Зображено колгоспний тік і жінку-бригадира. Після первинного опису варто поставити питання про настрій, який прагнув створити автор у глядача і завдяки яким засобам створюється цей настрій(кольори, композиція тощо). Яка, на ваш погляд, основна думка картини( Що хотів сказати(показати) автор? Якими засобами це досягається( жінки на передньому плані, вираз обличчя тощо).

Способи організації візуального матеріалу і деякі способи роботи з ним.

Загалом автори намагались завжди подавати різні джерела в комплексі. Але це ні в якому разі не означає, що не можна і не потрібно працювати з різними джерелами окремо.

Можливі такі комбінації візуальних джерел:

1) окреме, самодостатнє зображення

2) парні зображення(одного або різних видів, альтернативні або взаємодоповнюючі)

3) група зображень(як правило, фоторяд).

Як аналізувати окремі зображення достатньо вже було сказано вище. Щодо парних зображень, зазначимо, що, як правило, вони альтернативні. Якщо вони є взаємодоповнюючими, то вони відображають різні аспекти проблеми.

В таких випадках доцільно звертати увагу учнів на таке:

- які аспекти проблеми відображають ці зображення?

- наскільки реальними були проблеми, поставлені авторами?

- наскільки “заказними” є ці зображення? Хто міг бути замовником?

- чому такі протилежні погляди ( у випадку альтернативності)?

- співвіднесіть з іншими джерелами (що спільне, що відмінне, чи підтверджуються ваші висновки).

Приклад. Джерела 60а і 60б (параграф 24). Вже в нумерації підкреслюється, що ці зображення слід аналізувати в парі. На першому фото представлено вигляд магазину в радянській Україні на початку 20-х рр.., а на другому – в середині. Всі етапи роботи(опис, первинна інтерпретація, історична інтерпретація) здійснюються на підставі порівняльного аналізу саме пари джерел. Порядок роботи. Первинний опис. На обох фото ми бачимо магазин. Полиці першого майже пусті, а от в другому асортимент товарів значно більший. Можна зосередити увагу на конкретному асортименті товарів. Первинна інтерпретація. Отже, ми бачимо, що за декілька років життя значно покращилося. Навряд чи ці фото були постановочними, оскільки позитивної інформації фони несуть замало. Це дозволяє нам відноситись до них з високою мірою довіри. Цікаво, що учні можуть також звернути увагу на портрети вождів на стінах обох магазинів(4 в першому випадку і 1 в другому). При первинній інтерпретації на це можна тільки звернути увагу, а можна дати учням завдання зробити висновки з цього факту, залучивши знання, отримані раніше). Вторинна(історична) інтерпретація. Задаємося питанням, чому, завдяки чому стались такі зміни. Для відповіді на нього залучаємо інші джерела параграфу(самостійно, або за підказкою викладача). Висновки очевидні – неп призводив до покращення життя, оскільки активізував приватну ініціативу і т. і.

Способи роботи з групами зображень в цілому достатньо прописані в посібнику. Зазначимо лише, що робота з парами і групами зображень дає гарну можливість для організації групової роботи з наступним порівнянням результатів. Також варто зазначити, що фоторяди, які є в посібнику несуть подвійне навантаження: вони повинні створювати певний образ епохи і, одночасно, давати матеріал для аналізу. Доцільно спочатку звернути увагу на перший аспект, а потім на основі аналізу перевірити, наскільки він змінився, доповнився, розширився. Це корисно і з дидактичних міркувань. І варто наголошувати на цьому – образ епохи може бути неповним, неточним і навіть в певній мірі викривленим. Аналізувати потрібно весь комплекс джерел – і візуальних, і текстових.