Крістіна дел Морал. Інститут Сервантеса, Іспанія
Як упоратися із суперечливими та вразливими питаннями з методики викладання національної і всесвітньої історії у середній та старшій профільній школі. Приклад Іспанії.
Іспанія є однією з найдавніших країн світу. Вона знаходиться на перетині шляхів, і у ній можна виявити вплив фінікійців, греків, римлян, арабів та американців, але можна стверджувати, що за останні 20 років в моїй країні відбулося більше значних політичних, економічних і соціальних змін, ніж за останні двадцять століть.
Від смерті генерала Франко (1975):
- Іспанія перейшла від військової диктатури до парламентської демократії.
- 1986 року Іспанія була прийнята до Європейського Союзу, і з цього часу інші європейські країни почали інвестувати гроші в її економіку. Таким чином Іспанія почала все більше приймати стандарти і практику Євросоюзу і стала, після багатьох років політичної та соціальної ізоляції, повноправним учасником подій в Європі і світі.
- Зараз Іспанія поділена на 17 автономних провінцій після декад централізму. Шість з них, із 42% іспанського населення, мають офіційну регіональну мову поряд з кастильською іспанською: Каталонія (каталонська), Балеарські острови (каталонська), Валенсія (валенсійська), Галіcія (галісійська), Країна Басків (баскська) і частина Наварри (баскська). Зараз є багато двомовних громадян, які розуміють і висловлюються двома офіційними мовами.
- Нова Конституція (1978), нова реорганізація території Іспанії, новий закон про освіту (1989) і, звичайно, нові підходи до викладання історії, переосмислення минулого в світлі сучасності, призвели до сучасної толерантної і мирної ситуації в нашій країні. Іспанське суспільство хоче забути старі битви і жити в атмосфері миру і взаєморозуміння.
Представити нове бачення іспанської історії молодому поколінню було нелегким завданням. Першим кроком на шляху до цього був розгляд суперечливих і вразливих питань нашої історії.
ЯКІ СУПЕРЕЧЛИВІ ТЕМИ Є В ІСТОРІЇ ІСПАНІЇ ?
Сучасна Іспанія об’єднує різні королівства, кожне з яких має свою багату і складну історію, яку потрібно інтерпретувати у світлі нових обставин, в яких живуть іспанці з 1980-х років. За останніх два століття викладання історії, навпаки, базувалось на ідеї єдиної національно-централізованої історії.
Інтеграція різних ідеологій
Протягом ХІХ і ХХ століть іспанці були поділені на два табори з різними ідеологічними та економічними позиціями, конфронтація між якими призвела до трьох громадянських воєн у ХІХ і однієї (1936-39) у ХХ столітті. Викладання історії допомагало підтримувати цю конфронтацію, тому що і дотепер "офіційна інтерпретація історії" наголошує на відмінності обох сторін, наголошуючи більше на суперечливих питаннях і не намагаючись знайти спільні позиції.
Інтеграція різних релігій
Іспанське "офіційне викладання історії", християнське і централізоване, не давало людям інших релігій та культур, таким як євреї, мусульмани та неортодоксальні християни, зробити свій внесок в іспанську культуру та історію.
Інтеграція в Європейські інституції (Раду Європи та Європейський Союз)
Інтеграція в міжнародні інституції, такі як Рада Європи і Європейський Союз, в яких Іспанія повинна розділяти політичні та економічні позиції з країнами, від яких вона була відокремлена і навіть протистояла їм протягом століть.
МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ
Якщо ми розглянемо, яким чином ці теми включені в програми з історії та підручники, то виявимо багато різноманітних варіантів, але на уроках вчителі досягають згоди, оскільки використовують подібні методи викладання.
Сьогодні існує згода щодо викладання історії у тому, що всі методи можна поєднувати, якщо при цьому дотримуватися трьох принципів :
Активні методи (участь учнів у навчанні): не відкидаючи традиційної історії, іспанські вчителі намагаються знайти такі шляхи викладання, що захоплюють уяву учнів, використовуючи історичні біографії, цікаві історичні оповіді, і заохочують учать учнів у навчанні, використовуючи: дискусію, робочі групи, аналіз карт, збирання даних з усної історії, перегляд і коментар слайдів і короткі екскурсії до місць, що мають мистецьку чи історичну цінність. Все це дозволяє історії вийти з книжок і з оповіді і стати частиною живої реальності для учнів.
Змістовне навчання: вчителі намагаються пов'язати свої уроки з попереднім досвідом та ідеями учнів. Ми живемо, занурені в щоденну історію. Історію, що вивчається в книгах, можна виявити в історичних будівлях і на вулицях наших міст, в організації сільського життя. Вона добре збережена в пам'яті наших сімей. Вчителі історії намагаються включати цю реальність в своє викладання і вносити історію в життя своїх учнів, і навіть більше, вони намагаються це життя переносити на свій урок.
- Опис щоденного життя. З цією метою картини та фотографії використовуються як ресурси в багатьох середніх школах.
- Використання усних джерел.
- Історія людей, які донедавна були "німими героями історії": жінок, робітників і селян.
- Історія іспанських жінок у ХХ столітті стала дуже популярною темою в останні роки. Іспанські жінки досягли, порівняно з іншими європейськими жінками, високого рівня участі в політичному та суспільному житті в часи Другої республіки і громадянської війни, і їхнє становище значно змінилося в часи Франко внаслідок дуже обмежуючих законів.
- Тепер, коли розглядають вклад інтелігенції та митців у певні періоди історії Іспанії, беруть до уваги і людей, що виїхали з офіційної Іспанії на багато років, для яких вигнання було кращим, ніж життя при тоталітарному режимі диктатури Франко. Те саме можна сказати і про тих людей, які залишили Іспанію через свої політичні зобов’язання, боролися з фашистами і постраждали чи загинули в концентраційних таборах під час Другої світової війни.
- Всі періоди історії Іспанії є відображені в пам’ятниках та іконографії тих часів. Учні можуть спостерігати зміни, які відбувалися у різні періоди, дивлячись на різні пам’ятники з різних періодів і порівнюючи їх зі способом життя та ідеологією тих періодів.
Для кращого розуміння суперечливих періодів з реалістичної точки зору вчителі та підручники показують ці періоди синхронно, у співвідношенні до всесвітньої історії, переважно європейських рухів та історичних подій і діахронно, у співвідношенні до історичних фактів, що відбувалися в Іспанії перед кожним періодом і після нього.
Візьмемо для прикладу "часи Франко"
Синхронно
Німецький та італійський фашизм
Холодна війна
Друга світова війна
Економічний розвиток в Європі
Демократичний визвольний рух в Португалії та Греції
Коли ми говоримо про громадянську війну, аналіз її історичного розвитку та ідеологію сил, що утворювали партії та суспільні рухи, що брали в ній участь, згадуємо про:
Фашистську/ католицьку/ військову та консервативну ідеологію з одного боку і комуністів/ анархістів/ соціалістів та прогресивну інтелігенцію з іншого боку.
Часто вчителі порівнюють її з іншими подіями і періодами іспанської історії, наприклад періодом Фернандо VII (1814-1832).
Потрібно показувати дійсність через різні історичні документи, що представляють різні ідеології, щоб учні самі могли порівняти світлі і темні сторони суперечливих періодів.
Підвищення кваліфікації вчителів і специфічні стратегії для розгляду суперечливих питань на уроці
Іспанська влада зрозуміла, що роль вчителів історії в сучасній Іспанії є дуже важливою для підтримання поваги і толерантності, яких іспанці досягнули протягом останніх десятиліть.
Тому в нашій країні було організовано широку програму курсів з підвищення кваліфікації вчителів. Вчительські центри та асоціації вчителів допомагали проводити семінари, на яких обговорювалися наступні теми:
- Порівняння паралельних подій з подіями, що викликають емоції. Ця стратегія допомагає досягнути відстороненості і перспективи при розгляді суперечливих питань.
-Використання компенсуючих стратегій, представлення іншої сторони, підкреслення суперечностей у поглядах учнів або деміфологізація популярних партійних переконань.
- Шляхи формування стратегій емпатії (співпереживання) і використання рольової гри.
- Організація дискусійних груп з метою створити перелік аргументів за і проти певного питання.
- Розроблення правил проведення дискусій в малих робочих групах: слухати один одного, не перебивати, визначити обмеження в часі для виступу.
Закінчуючи свій виступ, я б хотіла, щоб всі ми подумали над цим твердженням:
Ніколи не забувайте, що вчителі, навчаючи молодих людей, повинні дивитися в майбутнє, тому що саме воно стосується їхніх учнів і вони мають подумати, який спосіб представлення минулого буде корисним для їхніх учнів як майбутніх громадян.
Майбутнє ніколи не можна будувати на ненависті і помсті.
Крістіна дел Морал
Мадрид січень 2003