EUROCLIO - 10 років роботи над вивченням і викладанням історії

Йоке ван дер Лью-Роорд,

 виконавчий директор EUROCLIO.

Створення EUROCLIO.

Період після політичних змін 1989-1991 років супроводжувався потребою перегляду об'єму і перспектив історичної освіти в Європі.  У Центральній, Південно-Східній та Східній Європі розпочалося переосмислення національних і колективних особистостей. Різноманітні зустрічі із вивчення і викладання історії, проведені Радою Європи на початку 90-х, показали, що падіння стіни висунуло нові вимоги до історичної освіти у Центральній та Східній Європі. Історики цієї частини континенту звернулися за порадою до своїх західних колег щодо покращення історичної освіти. Склалося досить незручне становище, бо хоча західноєвропейські історики і були переконані у своєму якісному та новаторському викладанні шкільної історії, проте напрямки їхньої роботи, очевидно, були хибними. Фактично, західноєвропейські педагоги сумнівалися, чи вони хоч якось можуть відгукнутися на заклик своїх східних колег.

Рада Європи так само усвідомлювала, що проведена нею робота з історії та історичної освіти мало вплинула на роботу у школі, бо більшість учасників її конференцій та семінарів були представниками міністерств та відомств, а не педагогами-практиками. Тому виникла потреба створення організації вчителів історії, що б діяла як орган практичного впровадження наукової роботи Ради Європи. Саме тому у листопаді 1992 року близько 30 представників асоціацій викладачів історії та активних педагогів-істориків були запрошені до Страсбурга для заснування Європейської Постійної Конференції Асоціацій Викладачів Історії ("Conference Permanente Europeenne des Associations de Professeurs d'Histoire"), котра пізніше отримала назву EUROCLIO.

Під час цієї зустрічі делегати дійшли висновку, що викладання історії у всіх країнах Європи має багато спільних рис. Стало зрозуміло, що Європа має не тільки спільне минуле, але й комплекс проблем у вивченні і викладанні історії.

У 1993 році Голландська Асоціація викладачів історії за підтримки властей Голландії та Ради Європи організувала у Леувардені, що у Нідерландах, конференцію "Викладання історії від 1815 року: особливий фокус на зміні кордонів". На цей захід з'їхалися викладачі  історії з усієї Європи, а Постійна Конференція EUROCLIO була представлена перед широким європейським загалом. Статут новоствореної організації підписали 17 асоціацій із 14 країн. 22 квітня 1993 року розпочала свою роботу незалежна Європейська Асоціація викладачів історії, створена для обміну досвідом та співпраці. 

Завдання EUROCLIO.

З часу заснування EUROCLIO працює над захистом та підтримкою історії як основного предмета в учнівській освіті. Серед її завдань – розвиток ширшої європейської поінформованості через викладання історії із врахуванням глобальних, національних та регіональних вимірів; сприяння миру, стабільності і демократії за допомогою поширення і розвитку правдивого викладання історії та захисту інтелектуальної свободи викладачів. EUROCLIO і надалі заохочує нововведення у викладанні історії, для того щоб учні виробляли критичний, демократичний та міжнародний світогляд.

Із самого початку EUROCLIO активно сприяє становленню асоціацій викладачів історії у країнах, де таких організацій немає. Нові асоціації були засновані майже у всіх країнах Центральної та Східної Європи. Проте, мережа EUROCLIO  ініціювала створення також і деяких західноєвропейських асоціацій.

Видаючи щорічно два періодичних журнали, близько шести інформаційних бюлетенів і маючи власну сторінку в Інтернеті, EUROCLIO відіграє неабияку роль у розповсюдженні та обміні інформацією чи іншими матеріалами із викладання історії в Європі.

Своєю діяльністю та засобами інформації EUROCLIO забезпечує для європейських вчителів історії форум для дискусій з різноманітних питань.

Освітні підходи EUROCLIO.

Розпочавши діяльність у 1992 році, EUROCLIO зіткнулася із непростими взаємостосунками європейських істориків-педагогів. Політикою EUROCLIO стало прийняти усе національне минуле з його вразливими та суперечними проблемами у європейському контексті і допомогти педагогам Європи донести його до молоді.

Окрім того, кожна із національних асоціацій, членів  EUROCLIO очікувала у себе в країні  реформ у шкільній освіті. Основним елементом цього процесу було запровадження навчання, заснованого на практичному досвіді, заради виховання незалежних особистостей і спеціалістів, здатних задовольнити вимоги ринку праці та міжнародну конкуренцію. Як пристосувати викладання історії до цього процесу – було та й досі залишається головним питанням. У Західній Європі історія не розглядалася  як практичний предмет, здатний задовольнити нові освітні завдання. Це призвело до пропозицій скоротити час, відведений історії у національних шкільних програмах. Занепокоєння втратою статусу та часу відображено у першому напрямі роботи EUROCLIO, а саме, посиленні позицій історії у шкільних програмах.

Однак, список питань, що стосуються викладання історії у європейському масштабі, невичерпний. Історики у Європі і поза нею постійно обговорюють проблему мети і змісту історії у школі. Чи слід використовувати історію для виховання національної свідомості та патріотичних цінностей, для пояснення світу, у якому живуть учні, або для навчання їх любити минуле? Яке співвідношення повинне бути між знаннями і навичками у шкільних програмах, і якого підходу слід дотримуватися: хронологічного чи тематичного? Якими мають бути критерії підбору матеріалів, співвідношення між місцевою, національною, європейською та світовою історією та між історичними періодами? Викладачі запитують себе, як навчати спірних проблем, виробити багатосторонні підходи, багатокультурну освіту? І яку роль слід відводити сучасним інформаційним та комунікаційним технологіям у шкільній історії?

Діяльність EUROCLIO.

Для досягнення усієї різноманітності своїх завдань EUROCLIO розгорнула широке поле діяльності. Для підтримки її європейської мережі, була проведена десята щорічна тематична і навчальна конференція. Ці зустрічі завжди зосереджуються на проблемах чи питаннях, які постають перед усіма або більшістю викладачів історії Європи. Місцеві члени-асоціації відповідають за організацію заходів на місцях. З часу створення у Леувардені (1993) EUROCLIO провела щорічні збори у Брюгге (1994), Берліні (1995), Неуфшателі (1996), Будапешті (1997), Гельсінкі (1998), Единбурзі (1999) Лісабоні (2000), Таллін (2001), Прага (2002), Болонья (2003).

EUROCLIO також проводить партнерські заходи з викладання історії. Вони присвячуються історичним темам та методам вивчення й викладання історії і проходять у Бельгії, Боснії, Чехії, Хорватії, Данії, Англії, Естонії, Німеччині, Латвії, Молдові, Нідерландах, Північній Ірландії, Норвегії, Румунії, Росії, Туреччині, Сербії, Шотландії, Словаччині та Україні.

Члени мережі EUROCLIO проводять консультації з вивчення і викладання історії. Мережа EUROCLIO зібрала окремі напрацювання у сфері історичної освіти і діє як експерт та дорадчий орган при урядах, міжнародних та національних організаціях, освітніх дослідних інститутах та освітніх видавництвах. Представники EUROCLIO читають лекції, проводять семінари, публікують статті у професійних науково-методичних виданнях Європи.

Результати десятилітньої роботи.

У 2003 році EUROCLIO виповнилося 10 років. Організація, яка у 1993 році складалася із 17 організацій із 14 країн зараз налічує 63 організації із 41 країни. Деякі організації, члени EUROCLIO, діють у країнах із стабільними демократичними системами, інші – у дуже крихких демократичних середовищах, а деяким навіть доводиться миритися з ворожим ставленням до них з боку їхніх урядів.

Встановився обмін думками як між асоціаціями-членами, так і між окремими представниками. Декілька вчителів-істориків, представляючи свої асоціації, стали інструкторами, досить багато з них отримали міжнародне визнання і ще більше спеціалістів зараз працюють на міжнародному рівні. EUROCLIO стала визнаним партнером національних адміністрацій і більшості європейських та міжнародних організацій. Співпрацюючи з іншими гравцями на полі історичної освіти, EUROCLIO створила міжнародну платформу для історичної освіти і залучилася до обговорення вивчення і викладання історії на міжнародному, національному, інституційному та шкільному рівнях.

Зросла популярність щорічних конференцій EUROCLIO. Асоціації викладачів історії, які приймають у себе Щорічні Збори, ледве не конкурують за право організації цього заходу. У 2003 році Щорічна Конференція  під назвою "Шкільна історія в розвитку: зміни у вивченні та викладанні історії протягом десятиріччя освітніх реформ" проходила у Болоньї. Для участі у цій зустрічі, зареєструвалося більше ніж 150 учасників із 40 країн. Завдання конференції – переглянути процес освітніх змін у викладанні історії в Європі за останні 10 років та представити широкий спектр ідей та практик на майбутнє.

Уельс запропонував організацію щорічної конференції EUROCLIO у 2004 році на тему регіонального виміру у європейській історичній програмі. Асоціації-члени EUROCLIO у Латвії, Словенії та Англії почали підготовку до конференцій 2005, 2006 та 2007 років.

У 2003 році EUROCLIO проводила кілька проектів. Члени EUROCLIO з Албанії, Болгарії та Македонії, починаючи із 2000 року, працювали над проектом "Розуміння спільного минулого, навчання заради майбутнього", розробляли та впроваджували вчительський довідник з історії повсякденного життя Албанії, Болгарії та Македонії за 1945 – 2000 роки.

У 2001 році в Україні розпочався трирічний проект під назвою "Нову історію – в нову добу".  Група експертів з асоціації викладачів історії "Нова Доба" спільно із Міністерством освіти та науки України працює над розробкою інноваційного шкільного підручника для учнів загальноосвітніх шкіл віком 15-16 років  - „Доля епохи очима людини" (Історія України у першій половині XX століття).

З жовтня 2002 розпочався трирічний проект "Мозаїка культур: викладання багатокультурного суспільства в Росії", що передбачає розробку навчальних матеріалів для шкільної історії з основним фокусом на багатокультурному характері російського суспільства, використовуючи досвід чисельних етнічних, мовних чи релігійних спільнот. У тому ж році розпочався проект Ради Європи та EUROCLIO під назвою "Нововведеня у вивченні і викладання історії в Європі". Усі країни-члени Європейського Союзу, а також Білорусь, Хорватія, Росія, Сербія, Туреччина та Україна можуть користуватися цією розробкою. У 2003 році стартували проекти, спрямовані на покращення історичної освіти у Боснії, Хорватії та Сербії, та Румунії.

Проблеми та перспективи.

Протягом останнього десятиліття інтерес та підтримка урядів європейських країн до викладання історії вичерпалися. Як це не парадоксально, але історією зараз зловживають для певних вузьких політичних чи націоналістичних цілей. Саме тому місія EUROCLIO передбачає виховання відповідального громадянства та залучення міжнародної перспективи. Ця політика буде реалізовуватися через підвищення якості вивчення та викладання історії, підтримку міжнародної співпраці, підвищення рівня вчителів історії, їхніх організацій та EUROCLIO.

Ще багато роботи залишається у сфері історичної освіти в Європі. Протягом своїх перших десяти років EUROCLIO спостерігала неабияке зацікавлення  політичних діячів історичною освітою. На наступні десять років ми можемо сподіватися щирого зацікавлення з боку цих людей навчальними питаннями у вивчені і викладанні історії. Оскільки контакти між вчителями історії з різних країн світу зростають (така тенденція фактично розвинулася із створенням організації EUROCLIO), можна розширити мережу обміну ідеями та взаємо-навчання. Це і є обраний нами напрямок, оскільки ми бачимо, що історія – це цікавий і корисний предмет, здатний сприяти покращенню взаєморозуміння між відповідальними громадянами сучасного світу.